Незримий спадок: як дисбіоз у батьків впливає на розвиток дитини
Мишенята-самці з незбалансованою кишковою мікробіотою на момент парування, за повідомленнями, дають потомство із серйозними проблемами здоров'я. Це несподіваний результат дослідження, нещодавно опублікованого в престижному журналі Nature
Про цю статтю
Чи варто чоловікові, який хоче мати дітей, відкласти зачаття, якщо йому призначили антибіотики, здатні спричинити кишковий дисбіоз?
Цілком можливо, згідно з новим дослідженням¹, яке цього разу підкреслює відповідальність чоловіків за майбутнє здоров'я свого потомства. Проведене на мишах, це дослідження показує, що самці з дисбіозом на момент парування стають батьками нездорового потомства. На щастя, коли баланс мікробіоти відновлюється, ця передача більше не відбувається.
Трансгенераційні ефекти кишкового дисбіозу
Щоб дійти цього відкриття, дослідники з Європейської лабораторії молекулярної біології у Гейдельберзі та Римі піддавали самців мишей впливу антибіотиків протягом 6 тижнів. Мета полягала в тому, щоб викликати в мишей (sidenote: Дисбіоз Зазвичай визначається як зміна складу та функції мікробіоти, спричинена поєднанням факторів навколишнього середовища та індивідуальних особливостей людини. Levy M, Kolodziejczyk AA, Thaiss CA, et al. Dysbiosis and the immune system. Nat Rev Immunol. 2017;17(4):219-232. ) . Потім їх парували зі здоровими самками, і потомство аналізували через 3 тижні.
Результат: порівняно з потомством батьків без дисбіозу (контрольна група), мишенята, зачаті «дисбіотичними» батьками:
- мали нижчу вагу при народженні (фактор ризику таких захворювань, як діабет);
- більше страждали від затримки росту;
- мали вищий рівень смертності в перші 2 місяці.
Щоб пояснити ці несподівані результати, науковці проаналізували репродуктивні системи самців, яких лікували антибіотиками.
Прямий вплив на розвиток плаценти
Вони відзначили, що яєчка цих самців мали зменшений розмір і знижену кількість сперматозоїдів, а також значні гормональні та метаболічні зміни. Сперма демонструвала відмінності в певних молекулах, залучених у розвиток плаценти.
Ці дані доводять, що мікробіота та статеві клітини (клітини, які перетворюються на сперматозоїди) спілкуються між собою, а отже, існує «вісь кишківник–сперма».
При аналізі плацент самок, спарованих із «дисбіотичними» самцями під час вагітності, дослідники відзначили:
- слабку васкуляризацію плаценти, що могло б пояснити певні аномалії у потомства;
- наявність маркерів, подібних до тих, що спостерігаються при прееклампсії – захворюванні, пов'язаному з аномальним розвитком плаценти, відповідальному за внутрішньоутробну затримку росту.
На шляху до кращої вагітності?
Це перший випадок, коли подібний вплив мікробіоти на чоловічу репродуктивну систему був продемонстрований у ссавців.
Чи існує подібна вісь «кишківник–сперма» і в людини? Поки що це не підтверджено, і знадобляться подальші дослідження.
Враховуючи, що наш спосіб життя, ймовірно, спричиняє дисбіоз (незбалансоване харчування, забруднення довкілля, ліки тощо), доказ існування такої осі міг би прокласти шлях до інноваційних підходів для забезпечення кращого репродуктивного здоров'я та більш оптимального перебігу вагітності.
