Вагітність: як кишкова мікробіота матері може взаємодіяти з плодом

Мікробіота кишківника

Вчені виявили присутність мікроскопічних везикул кишкової мікробіоти в амніотичній рідині (навколоплідних водах) вагітних жінок. Передбачається, що ці везикули можуть відігравати важливу роль у формуванні майбутньої імунної системи дитини.

Про цю статтю

Створений 25 June 2026

Оновлений 25 June 2026

Команда фінських вчених нещодавно опублікувала результати важливого наукового спостереження. Мікроорганізми, що входять до складу кишкової мікробіоти вагітних жінок, виробляють мікроскопічні позаклітинні везикули (мембранні міхурці, що містять бактеріальний матеріал). Ці везикули здатні долати плацентарний бар'єр і потрапляти в амніотичну рідину (навколоплідні води), в якій перебуває плід^[1]. Передбачається, що вони можуть відігравати важливу роль у становленні та розвитку імунної системи дитини після народження.

А ви знали?

Мікробіота дітей раннього віку містить величезну кількість... вірусів. Датські дослідники проаналізували зразки калу 647 дітей віком один рік і виявили 10 000 різних видів вірусів, переважна більшість з яких раніше не була відома науці^[2]. Проте причин для хвилювання немає, оскільки ці віруси безпечні для організму людини: 90% із них є «бактеріофагами» — вірусами, що вражають виключно бактерії та допомагають їм адаптуватися до умов середовища. Перешкоджаючи надмірному розмноженню певних бактеріальних штамів, ці фаги допомагають підтримувати рівновагу мікробіоти. Передбачається, що вони можуть відігравати важливу роль у становленні імунної системи дитини та, відповідно, бути залученими до розвитку певних порушень її балансу. Дослідження у цьому напрямі тривають...

Мікробіота плода: новий етап у науковій дискусії?

Це відкриття дозволяє пролити світло на тривалу дискусію в науковій спільноті: чи дійсно плід має власну мікробіоту?

Раніше в низці досліджень повідомлялося про присутність бактеріальної ДНК в амніотичній рідині, меконії та плаценті. Проте походження цієї ДНК залишалося незрозумілим, і багато дослідників скептично ставилися до можливості існування живих бактерій безпосередньо в оточенні плода.

Наразі нові дані свідчать про те, що ця ДНК походить із позаклітинних везикул (EVs), які виробляються кишковою мікробіотою матері. Виявлені близько десяти років тому, позаклітинні везикули є мікроскопічними мембранними міхурцями, що містять різні бактеріальні молекули: білки, ліпіди, ДНК, РНК тощо. Вони здатні проникати в системний кровотік, потрапляти в клітини або тканини та впливати на фізіологічні процеси (модулювати їх). Таким чином, вони є унікальним засобом комунікації між мікробіотою та організмом власника.

Комунікація через везикули

Досі роль позаклітинних везикул під час вагітності залишалася маловивченою, а дані про їхню присутність безпосередньо в оточенні плода були обмеженими. Анне Кайсанлахті та її колеги з Університету Оулу у Фінляндії дослідили зразки калу 25 вагітних жінок.

Усі жінки згодом народили шляхом кесаревого розтину, що дозволило вченим зібрати амніотичну рідину (навколоплідні води) в умовах максимальної стерильності. Після цього науковці провели пошук позаклітинних везикул у всіх отриманих зразках.

Дослідження показало, що везикули дійсно були присутні як у калі, так і в амніотичній рідині. Ба більше, вони мали низку спільних характеристик, що вказує на їхнє спільне походження.

Слід зазначити, що автори дослідження наразі висувають лише наукову гіпотезу. Більшість везикул, виявлених в амніотичній рідині, ймовірно, є природним клітинним дебрисом (залишками клітинних структур) матері або плода.

Алергії: як пренатальний період впливає на майбутнє здоров'я малюка

Детальніше

Готовність кишечника до формування мікробіоти

Ввівши вагітним мишам позаклітинні везикули, отримані з калу людини, дослідники продемонстрували їхню присутність в амніотичній рідині. Це підтверджує, що в експериментальних умовах такі везикули здатні долати плацентарний бар'єр і мігрувати до плода.

На думку вчених, після потрапляння в організм плода позаклітинні везикули взаємодіють із його кишечником через бактеріальні компоненти. Це забезпечує адаптацію імунної системи малюка на дуже ранньому етапі до сприйняття кишкових мікроорганізмів, які заселять його кишечник після народження. Відповідно, позаклітинні везикули можуть відігравати важливу роль у формуванні імунітету та майбутнього здоров'я дитини.

Джерела

^{1. Kaisanlahti A, Turunen J, Byts N, et al. Maternal microbiota communicates with the fetus through microbiota-derived extracellular vesicles. Microbiome. 2023 Nov 13;11(1):249.}

^{2. Shah SA, Deng L, Thorsen J, et al. Expanding known viral diversity in the healthy infant gut. Nat Microbiol. 2023 May;8(5):986-998.}

Теги