Celiac disease: “gluten-free”, no easy ride for the gut
Для людей із целіакією рік на безглютеновій дієті справді покращує загальне самопочуття – але водночас виснажує кишкову мікробіоту, і кожен третій пацієнт продовжує страждати від шлунково-кишкових симптомів. Чи може поєднання з пребіотиками та синбіотиками стати рішенням?
Джерела
Ця стаття базується на науковій інформації en_sources_text_end
Про цю статтю
При целіакії дискусій немає: від глютену доведеться відмовитися. Але що насправді відбувається в кишківнику після року на такій дієті? Який вплив на мікробіоту кишківника? Чи зберігаються симптоми? Нещодавнє британське дослідження детальніше розглянуло ці питання.¹
1% поширеність целіакії серед населення в цілому коливається від 0,5% до 2%, у середньому близько 1%.²
В 2-3 рази частіше, ніж чоловіки, целіакією хворіють жінки, як і у випадку з іншими автоімунними захворюваннями.³
До переходу на безглютенову дієту страждають і кишківник, і пацієнт
Ще до початку безглютенової дієти пацієнти з целіакією вже демонструють значні відмінності: знижений настрій, травні симптоми та менш зволожений стілець – попри незвично високий вміст води в тонкому кишківнику. Зокрема, транзит по кишківнику значно сповільнений. Ймовірні причини? Ураження слизової оболонки кишкової стінки, що впливають на всмоктування й секрецію води, а також, ймовірно, хронічне запалення та певні гормональні дисбаланси в травній системі.
Розлади травлення
Рік без глютену: краще, але далеко не ідеально
Спочатку хороша новина! Через рік на безглютеновій дієті пацієнти загалом почуваються краще. Тривожність зменшується, а транзит по кишківнику дещо прискорюється. Але це не панацея: їхнє самопочуття все ще відстає від самопочуття людей без целіакії, і деякі продовжують відчувати симптоми, пов'язані із захворюванням.
Дієта також завдає удару по мікробіоті – спільноті бактерій, що живуть у нашому кишківнику. Виключення пшениці та продуктів на її основі (хліб, паста, печиво тощо) прибирає не лише глютен, а й харчові волокна цього злаку, а отже, і корисні бактерії на кшталт біфідобактерій, які живляться цими волокнами. Натомість ця дієта, схоже, стимулює бактерії, пов'язані з розщепленням білка, такі як кишкова паличка та пептострептококи, розвиток яких нам би не хотілося заохочувати.
Глютен
У Європі середнє споживання глютену становить від 10 до 20 г на день, а окремі групи населення споживають до 50 г глютену на день і більше.⁴
Злаки, що містять глютен (пшениця, жито, ячмінь, овес, спельта, камут або їхні гібридні сорти), та продукти з них включені до переліку 14 основних алергенів, визначених європейським законодавством про маркування харчових продуктів.⁵
30% пацієнтів із целіакією повідомили про стійкі або погіршені симптоми через рік на безглютеновій дієті.¹
Целіакія, алергія на пшеницю, підвищена чутливість до глютену: знайте різницю!⁶ ⁷
Глютен не є «токсичним» для населення загалом; більшість людей добре його переносять. Однак він причетний до двох дуже різних станів:
- Целіакія: автоімунне захворювання (імунна система атакує власний організм), яке виникає через тижні чи роки після контакту з глютеном. Спричиняє ураження слизової оболонки тонкого кишківника. Діагностується за наявності аутоантитіл у крові.
- Алергія на пшеницю: класична алергічна реакція, що виникає протягом хвилин або годин після контакту з глютеном чи іншими білками пшениці. Викликає імунну відповідь організму разом із вивільненням гістаміну. Поширеність варіюється від 0,5% до 9% у дітей та від 0,4% до 1% у дорослих, залежно від дослідження.
Підвищена чутливість до глютену
Окрім алергії на пшеницю та целіакії, деякі люди відчувають реакції на глютен, які за механізмами не є ані алергією, ані целіакією, і виникають протягом годин або днів після контакту.
Такі реакції наразі позначають термінами «нецеліакійна чутливість до глютену», «чутливість до глютену» або, у франкомовному контексті, «підвищена чутливість до глютену» чи «непереносимість глютену». Існування цього стану залишається предметом дискусій, значною мірою через відсутність діагностичних біомаркерів, здатних об'єктивно його підтвердити.
Якщо жоден із цих станів не діагностовано медично, виключення глютену не рекомендується.
А що, якщо самої дієти недостатньо?
Ще один показовий висновок: кожен третій пацієнт повідомляє про стійкі або навіть погіршені шлунково-кишкові симптоми, попри суворе уникнення глютену. Пояснити збереження цих симптомів можуть специфічні жирні кислоти та наявність певних бактерій у кишковій мікробіоті.
Хоча суворе виключення глютену залишається необхідним для контролю целіакії, це дослідження показує, що цього не завжди достатньо. Наступним кроком може стати додавання цільових пребіотиків (волокон, що живлять корисні бактерії) або синбіотиків (поєднань пре- та пробіотиків), щоб підтримати здорову мікробіоту – і потенційно покращити травний комфорт. Це може бути корисним навіть для тих пацієнтів, у яких рівень антитіл уже нормалізувався, що є маркером ефективної імунної відповіді на дієту.
У чому різниця між пребіотиками, пробіотиками та постбіотиками?
Інформація в цій статті має виключно ознайомчий та інформаційний характер і не може бути використана як заміна професійної медичної консультації, діагностики чи лікування. Завжди звертайтеся до свого лікаря або іншого кваліфікованого медичного працівника з будь-якими питаннями щодо вашого здоров'я або медичного стану. Ніколи не ігноруйте професійні медичні поради та не відкладайте візит до лікаря через інформацію, яку ви прочитали в цьому матеріалі.
2. Catassi C, Verdu EF, Bai JC, Lionetti E. Coeliac disease. Lancet. 2022 Jun 25;399(10344):2413-2426.
3. Malamut G, Cellier C. Place et bilan de la maladie coeliaque. Hepatogastroenterology, 2012;19:597-606.
5. EU Regulation No. 1169/2011 on the provision of food information to consumers (“INCO” Regulation).