Хоча у 95% випадків вони вражають обличчя, вугрові висипання можна спостерігати на спині, шиї і на передній частині грудної клітини. Захворюваність спостерігається зазвичай у чверті дорослого населення, особливо у жінок.

Різноманітні ураження

Прищі - це захворювання волосяних фолікулів, що об'єднує волосся із залозою, яка виробляє шкірне сало. Це шкірне захворювання характеризується різними видами уражень, в залежності від стадії: вугрі і білі вугрі є першою стадією акне, потім папули і пустули відповідають загостренню стадії захворювання.

Роль шкірної мікробіоти

Генетика, гормони, гігієна.... Існує багато причин появи прищів, але всі вони мають одну загальну рису - це участь у розвитку бактерій (Propionibacterium acnes). Ці мікроорганізми в нормі присутні на шкірі та розмножується під дією надлишку шкірного сала, що призводить до дисбалансу шкірної мікробіоти. Шкіра реагує на цей локальний дисбактеріоз, створюючи запалення.
В даний час добре відомо, що хронічні захворювання шкіри часто пов'язані з іншими проблемами. Це також відноситься до акне, де у постраждалих людей спостерігається серйозна поширеність стресу, тривоги і депресії, пов'язаних з функціональними шлунково-кишковими розладами. Поточна гіпотеза виділяє змінені взаємодії в осі "кишківник-мозок-шкіра", які можуть викликати місцеві та системні дисбактеріози і запалення.

Індивідуальний підхід до лікування

Лікування прищів залежить від їх тяжкості та психологічного впливу. Місцеве та / або пероральне лікування (антибіотики або ізотретиноїн), пов'язане з дотриманням правил гігієни, як правило, дає хороші результати. Однак з появою стійкості до антибіотиків став необхідним пошук безпечної та ефективної альтернативи. Протягом декількох років пробіотики (місцеві або пероральні) вивчалися в терапевтичних цілях. Деякі з них особливо продемонстрували переваги лактобацил (Lactobacillus acidophilus та Lactobacillus paracasei) для підтримання шкірного бар'єру, чутливості шкіри, зволоження і функцій епідермісу.

У тварин фізична ознака "худий" може передаватись через пересадку фекальної мікробіоти з чітко встановленим причинно-наслідковим зв'язком. У людей ситуація трохи складніше, але наявність дисбактеріозу, пов'язаного з порушеннями обміну речовин у людей з ожирінням або гіпертонією, привело вчених до висновку, що трансплантація фекальної мікробіоти (ТФМ) може бути багатообіцяючим напрямком. Тривають роботи по оцінці впливу змін у мікробіоті кишківника, з якими стикаються пацієнти з метаболічним синдромом^17,14.

Змішані переваги

Було проведено кілька клінічних досліджень на пацієнтах з ожирінням і метаболічним синдромом. Перше дослідження було проведено на невеликій групі людей і показало, що пересадка стільця від худих донорів поліпшила метаболічний профіль реципієнтів. Друге дослідження включало більше число пацієнтів і дало більш неоднозначні результати. Тільки у декількох учасників покращився метаболічний профіль після ТФМ, а саме у тих, у кого спочатку кишкова мікробіота була не дуже різноманітною. Таким чином, реакція на трансплантацію, мабуть, залежить від початкової мікрофлори кишківника пацієнта. Однак переваги не витримали випробування часом ... як і трансформація кишкової мікробіоти, яка швидко повернулася до свого первісного складу.

Складні відносини

В цілому, ці результати підкреслюють складність зв'язку між мікробіотою кишківника і метаболічними функціями. На думку вчених¹³, метаболічні та мікробні реакції на ТФМ можуть бути засновані на взаємодії між мікробіотою донора і реципієнта. В даний час проводиться декілька випробувань для оцінки здатності цього методу зменшувати порушення обміну речовин, а також деякі параметри, пов'язані з ожирінням. Ці довгоочікувані результати повинні відкрити шлях до нових стратегічних підходів у лікуванні метаболічного синдрому.

Наявність дисбактеріозу кишківника, що характеризується зниженням рівня корисних бактерій (продукують коротколанцюгові жирні кислоти) із підвищенням рівня шкідливих бактерій (пов'язані з когнітивними розладами, особливо у пацієнтів з печінковою енцефалопатією). Ці спостереження спонукали дослідників розглянути трансплантацію фекальної мікробіоти (ТФМ) в якості терапевтичної альтернативи антибіотикам¹⁶.

Унікальний донор

Первинне дослідження, присвячене цьому свідченню, було проведено на невеликій групі всього з двадцяти осіб з цирозом печінки, яким призначалося або стандартне лікування, або ТФМ у поєднанні з попередньою обробкою антибіотиками спрямованою на підготовку травного шляху реципієнта. Фекальна мікробіота була отримана від одного донора, відібраного за допомогою програмного забезпечення штучного інтелекту на основі великої кількості в його / її мікробної флори бактерій, яких точно не вистачає цим пацієнтам.

Багатообіцяючий підхід

Ні у одного з реципієнтів трансплантата не було додаткового епізоду енцефалопатії, у той час як у 5 з 10 контрольних пацієнтів стався рецидив. Невелике збільшення кількості лактобактерій та біфідобактерій також спостерігалося в першому, в той час як у другому змін не спостерігалося. Нарешті, тільки ТФМ призвела до поліпшення когнітивних функцій, що спонукало дослідників продовжити подальші дослідження.

Пересадка фекальної мікробіоти: панацея від всіх хвороб?

Божевілля, пов'язане з трансплантацією фекальної мікробіоти (ТФМ), реальне, і його потрібно трохи заспокоїти: деякі пацієнти мають нереалістичні очікування щодо переваг ТФМ в їх конкретному випадку. Щотижня я отримую десятки листів. Однак ТФМ - це не панацея від всіх хвороб! На даний момент вона показана для лікування одного захворювання: рецидивуючої інфекції C. difficile. За всіх інших показань це лише потенційний терапевтичний шлях, який не може замінити чинні методи лікування. Але, швидше за все, майбутнє стоїть за методами лікування, що поєднують пересадку фекалій і більш стандартні методи лікування, спрямовані, наприклад, на імунну систему.

Чому C. difficile так добре реагує на пересадку фекальної мікробіоти?

Ця інфекція майже винятково пов'язана з порушенням кишкової мікробіоти. В той час як при інших захворюваннях роль кишкової мікробіоти є лише однією з декількох факторів. Також значення мікробіоти значно варіюється від одного захворювання до іншого. Наприклад, у випадку виразкового коліту у нас є переконливі дані: клінічні випробування показують від 20 до 30% ремісії протягом 8-12 тижнів. Це хороші показники, але дуже далекі від результатів, отриманих при інфекціях C. difficile (близько 90%). Це показує, що інші фактори (імунні, генетичні т.і.) також відіграють певну роль.

Чи існують перешкоди для розвитку клінічних досліджень, орієнтованих на ТФМ?

Дослідження в області ТФМ все ще знаходяться на дуже ранній стадії адже вони почалися менш як 10 років тому. Саме тому ми повинні витратити час, необхідний для її належної оцінки. У Франції робота з фекаліями підпорядкована строгим правилам, а відбір донорів суворо регламентований. В результаті, клінічні випробування є дорогими і вимагають складної логістики. Крім того, оскільки лікарні не виділяють бюджет на ТФМ, мобілізація медичних працівників варіюється від однієї установи до іншої, що позбавляє дослідників можливості покладатися на конкретну структуру. Державним органам влади час краще розібратися в цій проблемі й інвестувати кошти, щоб забезпечити лікарні засобами для розвитку цього напрямку досліджень. В Assistance Publique-Hopitaux de Paris (система державних лікарень Парижа) ми сподіваємося якомога швидше побачити структурований підхід до ТФМ в системі охорони здоров'я.

Сьогодні екзема зустрічається втричі частіше, ніж 30 років тому і вражає до 20% дітей. Екзантема є найбільш поширеним дитячим шкірним захворюванням в індустріально розвинених країнах. Однак у більшості випадків екзема зникає в підлітковому віці, але тільки у 10-15% пацієнтів вона триватиме протягом всього життя.

Надмірна імунна відповідь

Екзема виникає через генетичну схильність, яка впливає на захисний шар шкіри. Це ослаблює бар'єрну функцію шкіри і дозволяє алергенам проникати всередину, спричиняючи надмірну імунну реакцію. Також у пацієнтів з екземою спостерігаються зміни у складі та різноманітності кишкової і шкірної мікробіоти.

Екзема зазвичай починається в дитинстві, найчастіше між першим і третім місяцем життя. Симптоми включають грубу, суху шкіру та появу червоних плям, які надзвичайно сверблять під час запалення.

Обмежте подразнення шкіри

У першу чергу, лікування екземи спрямоване на те, аби зменшити подразнення шкіри. Ці заходи мають включати носіння одягу зробленого з бавовни, використання безмильних гелів для очищення шкіри, дбайливе миття тощо. Крім того, важливо використовувати зволожуючі креми і місцеві стероїди для зменшення шкірних подразнень. У більш важких випадках лікар може призначити короткочасні антигістамінні препарати для полегшення симптомів.

Пробіотики полегшують симптоми

Є ще один підхід, який полягає в корекції дисбалансу бактеріальної флори, відомого як дисбактеріоз, шляхом змін в мікробіоті кишківника та шкіри. Кілька досліджень показали, що пробіотики можуть полегшити симптоми екземи, особливо ті, які містять певні види лактобацил. Також, пробіотики можуть зменшити запалення кишківника у дітей, які страждають на цю хворобу. Як профілактичний захід, пробіотики можуть бути призначені вагітним жінкам, що може знизити ризик виникнення симптомів у майбутніх дітей.

Мікробіота кишківника (або кишкова флора) - це самостійний орган, який складається з мільярдів мікроорганізмів (бактерій, грибів, вірусів...). Ці мікроорганізми постійно взаємодіють один з одним, а також з організмом, який вони колонізують (господарем). У товстій кишці мікроорганізми конкурують за доступний простір і їжу. Але вони також тісно співпрацюють, перетравлюючи великі молекули. В якості лікування інфекції Clostridium difficile ТФМ заснована на чотирьох механізмах дії³:

Чи є фекальна мікробіота ліками?

Відповідь залежить від країни. У Франції і в США фекальна мікробіота розглядається як лікарський засіб. Це не стосується Великобританії, Данії та Нідерландів. У Франції Національне агентство з безпеки ліків і товарів для здоров'я (ANSM) опублікувало в березні 2014 року і оновило в 2016 році документ, що регулює ТФМ. Там детально описана сама процедура ТФМ та процес відбору донорів.

Про процедуру

У Франції ТФМ має проводитись під наглядом внутрішньолікарняної аптеки³. Зібрані випорожнення розбавляють, перемішують, фільтрують, а потім набирають в шприци перед введенням. Зразки також можуть бути заморожені, що дає можливість створювати банки калу, які доступні в будь-який момент⁵. ANSM додає, що "заморожування може також обмежити ризик передачі інфекційних агентів і обійти етап попереднього скринінгу (потім скринінг може бути проведений на самому трансплантаті)".

До 1990-х років C. difficile була відносно рідкісною інфекцією, яка не вважалася небезпечною для здоров'я: позбутися її можна було застосуванням антибіотиків. Але за 20-річний період частота цього захворювання більш ніж подвоїлася, в той час як ефективність антибіотикотерапії знизилася до 20-30% ^8,9. Бактерія стає все більш антибіотикорезистентною. Тільки на початку 2000-х років під час секвенування геному C. difficile був ідентифікований особливо вірулентний штам. Він був стійкий до антибіотиків і здатний виробляти в 10 разів більше токсинів, ніж зазвичай виділяє ця бактерія.

Остерігайтеся рецидиву при повторних курсах прийому антибіотиків!

Інфекція зазвичай виникає після порушення балансу мікробіоти кишківника повторними курсами антибіотиків. C. difficile розмножується і змінюється з утворенням токсинів в товстій кишці. Ці токсини викликають запалення і діарею. Парадоксально, але ця інфекція лікується антибіотиками, які при кожному додатковому курсі лікування ³ поступово посилюють порушення мікрофлори кишечника та у 35% випадків призводять до рецидиву ².

У рецидивуючих випадках слід віддати перевагу ТФМ

У 1958 році хірург Бен Ейсман опублікував 4 випадки псевдомембранозного коліту, які були вилікувані за допомогою ТФМ і викликали інтерес до цього методу. У кількох статтях описувалася його ефективність для лікування рецидивуючої форми цього захворювання. Але справжній поворотний момент настав у 2013 році з публікацією першого клінічного випробування на людях. Це дослідження було розроблено з використанням надійної методології і продемонструвало терапевтичну перевагу ТФМ над антибіотикотерапією для лікування рецидивуючих і резистентних форм інфекцій C. difficile.

Будь то звичайна застуда або більш важке захворювання, гострі респіраторні інфекції дуже часті в перші роки життя. Інфекції нижніх дихальних шляхів (особливо пневмонія та бронхіоліт) є основною причиною госпіталізації дітей до 5 років. Але в той час як деякі діти отримують одну інфекцію за одною (5-7 на рік) або підхоплюють важкі форми, інші здатні уникнути мікробів. Звичайно, відомі фактори ризику (недоношеність, дитячий догляд, вік) можуть пояснити цю різницю в чутливості, але лише частково. Чи може їх назальна мікробіота зіграти певну роль?

5 профілів мікробіоти

Команда фінських дослідників проаналізувала результати великого дослідження, яке включало 839 здорових новонароджених, за якими спостерігали від народження до двох років. На основі зразків назальної мікробіоти, зібраних у віці двох місяців, було ідентифіковано 5 різних профілів відповідно до домінантної групи бактерій: Moraxella (30,4%), Streptococcus (22,4%), Dolosigranulum (22,4%), Staphylococcus (17,9%) і Corynebacteriaceae (6,9%). Дослідники помітили, що частота гострих респіраторних інфекцій залежить від кожного з цих профілів.

Більше Moraxella, більше інфекцій

Мікробіоти, в яких домінували бактерії Moraxella , були менш поширеними та менш диверсифікованими, ніж інші, і були пов’язані з вищою частотою гострих респіраторних інфекцій (особливо інфекцій нижніх дихальних шляхів) та з більш тривалими симптомами. Постраждалі діти також мали інші фактори: вони частіше мали братів і сестер та мали легкі респіраторні симптоми вже у віці двох місяців. Це також спостерігалося у дітей в мікробіоті яких домінували бактерії Staphylococcus; навпаки, рідше хворіли діти, в профілі яких переважали бактерії Corynebacteriaceae.

Виявлення дітей групи ризику

Незважаючи на певні обмеження, визнані авторами, це дослідження все ж обґрунтовує зв’язок між назальною мікробіотою та частотою/тяжкістю гострих респіраторних інфекцій. Потрібні подальші дослідження, щоб з’ясувати складну взаємодію між цією екосистемою, імунітетом і цими захворюваннями, щоб виявити дітей із більшим ризиком.

З цим стикалися всі власники собак: їх собака скидає всюди шерсть, випробовуючи терпіння тих, хто намагається зберегти свій дім чистим. Під час своїх вилазок на вулицю Фідо повертає всередину багато мікроорганізмів. Їх присутність змінює мікробіоту пилу в наших будинках, потенційно пояснюючи захисний ефект собак від астми.

Вплив Фідо на мікробіоту пилу...

Команда дослідників ретельно дослідила пил 182 сільських будинків у Фінляндії (56 із собаками) і 284 міських будинків у Німеччині (18 із собаками). Результати були переконливими: присутність Фідо йшла пліч-о-пліч із більшим розмаїттям бактерій і збільшенням кількості певних бактерій у домашньому пилу. Сім родів бактерій виявились набагато більш поширеними в будинках із собаками. І навпаки, вплив Фідо на гриби в пиловій мікробіоті виявився більш обмеженим: лише одні дріжджі, які, як відомо, зустрічаються у воді та ґрунті, були більш поширені в будинках із собаками.

...і ризик астми?

У той же час кількість бактерій, які зазвичай пов’язані з людиною, зменшується на третину, коли вдома живе собака-компаньйон. Тим краще, оскільки велика кількість асоційованих з людиною мікробів може бути пов’язана з більшою кількістю людських патогенів і підвищеним ризиком розвитку астми. На думку дослідників, це відносне зменшення «людських» бактерій та/або збільшення «собачих» бактерій може пояснити зниження ризику респіраторних інфекцій і астми у дітей, які ростуть з одним або кількома домашніми тваринами. Ще один аргумент на підтримку тих, хто мріє завести чотирилапого компаньйона... і полегшити роботу по дому.