Чи є дисбаланс кишківника фактором ризику інфікування ВІЛ?
Численні дослідження показали, що ВІЛ-інфекція пов’язана з дисбалансом кишкової мікробіоти (дисбактеріозом). Американські дослідники1 зробили дивовижне відкриття, що цей дисбактеріоз передує ВІЛ-інфекції та навіть може бути фактором ризику захворювання.
Мікробіота кишківника
Для вчених «асоціація» — це коли два явища відбуваються одночасно, не обов’язково маючи причинно-наслідковий зв’язок. Дисбактеріоз кишечника (тобто дисбаланс складу кишкової флори), який спостерігається у хворих на вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), є причиною чи наслідком захворювання? Або те і інше? Напередодні Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом (1 грудня) важко дати відповідь; оскільки стан мікробіоти кишечника до зараження зазвичай не відомий, а на появу дисбактеріозу впливає багато інших факторів, зокрема вік, дієта, вживання антибіотиків і навіть сексуальна поведінка, згідно з останніми даними2,3.
Щоб отримати більш чітку картину, американські дослідники, під час різних досліджень, зібрали разом зразки кишкової мікробіоти приблизно 50 чоловіків, які мають секс з чоловіками. Вони відібрали осіб зі схожими анкетами (вік, етнічна приналежність, сексуальна поведінка тощо), половина з яких були інфіковані ВІЛ під час дослідження, а інша половина залишалася не інфікованою. Таким чином, вони змогли порівняти мікробіоту кишечника інфікованих чоловіків до і відразу після зараження, а також порівняти мікробіоту кишечника інфікованих чоловіків із мікробіотою здорових неінфікованих пар.
38 мільйонів На кінець 2021 року приблизно 38 мільйонів людей мали ВІЛ у всьому світі, понад дві третини з них в Африці.
Незначні зміни мікробіоти до/після ВІЛ-інфекції...
Вчені вперше виявили, що склад кишкової мікробіоти інфікованих чоловіків дуже мало змінився під час гострої фази ВІЛ. Спостерігалося лише збільшення Fusobacterium mortiferum. Цей вид бактерій, як правило, не присутній у кишковій флорі, вже був пов’язаний з ВІЛ в інших дослідженнях.
... але значні зміни до зараження порівняно з контрольною групою
Натомість, кишкова мікробіота чоловіків, які згодом будуть інфіковані ВІЛ (тобто їхня кишкова мікробіота «перед зараженням»), відрізнялася від мікробіоти контрольної групи (які залишалися не інфікованими ВІЛ). Зокрема, у них було менше бактерій з групи Bacteroides і підвищений рівень Megasphaera elsdenii, Acidaminococcus fermentans і Helicobacter cinaedi. Цей вид дисбактеріозу часто спостерігається у ВІЛ-інфікованих осіб. Однак у цьому новому дослідженні дисбаланс кишечника, здається, був присутній до інфікування, потенційно впливаючи на сприйнятливість до ВІЛ, на думку дослідників.
Розповсюдження ВІЛ
ВІЛ – це вірус, який передається статевим шляхом, через кров і від матері до дитини (під час вагітності, пологів, годування груддю). Він атакує клітини, які несуть рецептор CD4, зокрема Т-клітини, тип білих кров’яних клітин, які виконують основну імунну функцію в захисті організму від атаки зовнішніх мікробних агентів (бактерій, вірусів або грибків) або інших чужорідних загарбників.
ВІЛ-інфекція протікає в три послідовних етапи, протягом 10 років у середньому (із значними відмінностями у різних осіб):
-
Гостра або первинна фаза інфекції починається через 10-15 днів після зараження і триває близько двох тижнів. Вірус вторгається в організм, проникає в клітини CD4 і з ним бореться імунна система. Ця стадія може протікати безсимптомно або проявлятися як грипоподібне захворювання.
-
Хронічна фаза призводить до виснаження імунної системи, головним чином через прогресуючу втрату CD4 Т-клітин. Він може тривати кілька років і супроводжуватися незначними шкірними та шлунково-кишковими розладами, невеликою лихоманкою, нічною пітливістю тощо.
-
Фаза СНІДу (синдрому набутого імунодефіциту) відповідає дуже низькому рівню Т-клітин CD4 і появі опортуністичних захворювань (які «користуються» слабкістю імунної системи для розвитку), таких як серйозні інфекції або певні види раку.4
Кишкова мікробіота – новий інструмент для запобігання ВІЛ?
Отже, чи відіграє склад кишкової мікробіоти роль у сприйнятливості до ВІЛ-інфекції? Надхненні подібними висновками іншої американської групи5, дослідники пропонують продовжити дослідженнями на більших вибірках. Вони сподіваються, що це дозволить ідентифікувати «сигнатуру кишкової мікробіоти», пов’язану з більшою сприйнятливістю до ВІЛ-інфекції, таким чином дозволяючи проводити більш цілеспрямовану профілактику шляхом лікування кишкової мікробіоти людей із групи ризику.6
Дослідники чітко пояснюють, що це відкриття не суперечить ідеї про те, що ВІЛ сам по собі може викликати дисбактеріоз. Коротка тривалість дослідження означала, що прослідкувати зміни у складі кишкової мікробіоти, які відбуваються під час хронічного ВІЛ було неможливо. Крім того, ці результати були отримані в невеликій групі зі специфічним профілем, тому можливість узагальнення за межами цієї чисельності обмежена.
Мікробіота кишечника
- Fulcher JA, Li F, Tobin NH, et al. Gut dysbiosis and inflammatory blood markers precede HIV with limited changes after early seroconversion. EBioMedicine. 2022;84:104286
- Noguera-Julian M, Rocafort M, Guillen Y, et al. Gut microbiota linked to sexual preference and HIV infection. EBioMedicine. 2016;5:135–146.
- Armstrong AJS, Shaffer M, Nusbacher NM, et al. An exploration of Prevotella-rich microbiomes in HIV and men who have sex with men. Microbiome. 2018;6(1):198.
- Collège des Universitaires de Maladies Infectieuses et Tropicales. Infection à VIH, UE6 n° 165. ECN Pilly 6ème édition 2020. Alinéa Plus, Paris ; p 195-210
- Chen Y, Lin H, Cole M, et al. Signature changes in gut microbiome are associated with increased susceptibility to HIV-1 infection in MSM. Microbiome. 2021;9(1):237
- UCLA Health Newsroom : Gut bacteria may contribute to susceptibility to HIV infection, UCLA-led research suggests (29/09/22) https://www.uclahealth.org/news/gut-bacteria-may-contribute-susceptibility-hiv-infection
