Мікробіота пацієнтів з синдромом роздратованого кишківника менш різноманітна і налічує більшу кількість ентеробактерій, але з меншим вмістом біфідобактерій та лактобактерій. Функціональні шлунково-кишкові розлади характеризуються зниженим виробництвом бутирату і підвищеним виробництвом оцтової і пропіонової кислот, які пов'язані зі здуттям живота. Біль у животі, діарея, закреп є іншими симптомами цих розладів. Згідно досліджень у США 20% населення уражені цим захворюванням¹⁴.

Суперечливі ефекти

Синдром роздратованого кишківника є єдиним захворюванням, крім виразкового коліту, для якого вивчалося лікування за допомогою пересадки фекальної мікробіоти в клінічних випробуваннях¹⁴. Одне з них показало зменшення дискомфорту в кишківнику, болю в животі і метеоризму у реципієнтів трансплантата. Однак результати варіювалися в залежності від вихідного характеру кишкової мікробіоти: у тих, хто найкраще реагував на пересадку фекальної мікробіоти, спочатку був високий вміст стрептококів. У них спостерігалося збільшення біорізноманіття. 

Інші дослідження підтверджують збільшення різноманіття і кількості мікробіоти після введення капсул з фекаліями. Однак пацієнти повідомляли про поліпшення симптомів, коли отримували ... плацебо! Хоча ці результати не підривають ефективність ТФМ у людей з функціональними шлунково-кишковими розладами. На думку дослідників, необхідні точні аналізи мікробіоти до і після трансплантації.

А як щодо закрепів?

Закреп, потенційно пов'язаний з дисбактеріозом кишківника, був у центрі уваги кількох робіт, спрямованих на оцінку ефективності ТФМ¹³. Дослідження, проведене приблизно на шестидесяти дорослих із закрепами, в якому порівнювалося стандартне лікування з 6 курсами ТФМ, показало, що останній викликає значне покращення симптомів і транзиту і у більш загальному плані сприяв підвищенню якості життя¹⁵. Ці обнадійливі результати все ще потребують підтвердження: дослідження тривають зі специфічними штамами, лактобактеріями і біфідобактеріями¹³.

Псоріаз - це хронічне захворювання, яке протікає із періодичними спалахами та періодами ремісії за різною тривалістю та інтенсивністю.

Епідерміс оновлюється дуже швидко

У переважній більшості випадків псоріаз проявляється у вигляді червоних плям, покритих білими лусочками, розташованих переважно на ліктях, колінах, волосистої частини голови і нижньої частини спини. Хоча це шкірне захворювання не є серйозним, навіть не є заразним, воно, тим не менш, є обтяжливим і серйозно впливає на якість життя.

Збіднена кишкова мікробіота

Механізм запалення, який характеризує псоріаз, тепер відомий: епідерміс замінюється через 4-6 діб замість звичайних 3 тижнів, що призводить до накопичення омертвілої шкіри і місцевого запалення. І навпаки, причина залишається невідомою. Було виявлено кілька генетичних і екологічних факторів ризику, але тепер нам потрібно зрозуміти, як вони взаємодіють. Ми знаємо, що стрес, деякі ліки (бета-блокатори, гіпотензивні засоби, інтерферон альфа і т. д.) і деякі ЛОР-інфекції підвищують ймовірність спалахів. Також була підкреслена роль кишкової і шкірної мікробіоти. Дійсно, спостерігався дисбаланс у складі шкірної мікробіоти при псоріатичних уражень у порівнянні зі здоровою шкірою, хоча захворювання не пов'язане з якимось конкретним патогеном. Зі свого боку, мабуть, кишкова мікробіота контролює шкірне запалення, змінюючи імунну відповідь. Точні молекулярні механізми залишаються значною мірою невідомими. Однак є підозра, що надмірно представлені прозапальні бактерії викликають запалення.

Ніякого лікування

В даний час не існує методу лікування псоріазу.
Лікування засноване на застосуванні продуктів на основі кортикостероїдів і аналогів вітаміну D3 під час спалахів в поєднанні з зволожуючими кремами. Фототерапія показана в розширених формах, але її застосування повинно бути обмежене. Серйозні форми виграють від інших методів лікування, які слід ретельно контролювати. В даний час проводяться дослідження для оцінки впливу пробіотиків на локалізоване шкірне запалення і дисбактеріоз.

Хоча у 95% випадків вони вражають обличчя, вугрові висипання можна спостерігати на спині, шиї і на передній частині грудної клітини. Захворюваність спостерігається зазвичай у чверті дорослого населення, особливо у жінок.

Різноманітні ураження

Прищі - це захворювання волосяних фолікулів, що об'єднує волосся із залозою, яка виробляє шкірне сало. Це шкірне захворювання характеризується різними видами уражень, в залежності від стадії: вугрі і білі вугрі є першою стадією акне, потім папули і пустули відповідають загостренню стадії захворювання.

Роль шкірної мікробіоти

Генетика, гормони, гігієна.... Існує багато причин появи прищів, але всі вони мають одну загальну рису - це участь у розвитку бактерій (Propionibacterium acnes). Ці мікроорганізми в нормі присутні на шкірі та розмножується під дією надлишку шкірного сала, що призводить до дисбалансу шкірної мікробіоти. Шкіра реагує на цей локальний дисбактеріоз, створюючи запалення.
В даний час добре відомо, що хронічні захворювання шкіри часто пов'язані з іншими проблемами. Це також відноситься до акне, де у постраждалих людей спостерігається серйозна поширеність стресу, тривоги і депресії, пов'язаних з функціональними шлунково-кишковими розладами. Поточна гіпотеза виділяє змінені взаємодії в осі "кишківник-мозок-шкіра", які можуть викликати місцеві та системні дисбактеріози і запалення.

Індивідуальний підхід до лікування

Лікування прищів залежить від їх тяжкості та психологічного впливу. Місцеве та / або пероральне лікування (антибіотики або ізотретиноїн), пов'язане з дотриманням правил гігієни, як правило, дає хороші результати. Однак з появою стійкості до антибіотиків став необхідним пошук безпечної та ефективної альтернативи. Протягом декількох років пробіотики (місцеві або пероральні) вивчалися в терапевтичних цілях. Деякі з них особливо продемонстрували переваги лактобацил (Lactobacillus acidophilus та Lactobacillus paracasei) для підтримання шкірного бар'єру, чутливості шкіри, зволоження і функцій епідермісу.

У тварин фізична ознака "худий" може передаватись через пересадку фекальної мікробіоти з чітко встановленим причинно-наслідковим зв'язком. У людей ситуація трохи складніше, але наявність дисбактеріозу, пов'язаного з порушеннями обміну речовин у людей з ожирінням або гіпертонією, привело вчених до висновку, що трансплантація фекальної мікробіоти (ТФМ) може бути багатообіцяючим напрямком. Тривають роботи по оцінці впливу змін у мікробіоті кишківника, з якими стикаються пацієнти з метаболічним синдромом^17,14.

Змішані переваги

Було проведено кілька клінічних досліджень на пацієнтах з ожирінням і метаболічним синдромом. Перше дослідження було проведено на невеликій групі людей і показало, що пересадка стільця від худих донорів поліпшила метаболічний профіль реципієнтів. Друге дослідження включало більше число пацієнтів і дало більш неоднозначні результати. Тільки у декількох учасників покращився метаболічний профіль після ТФМ, а саме у тих, у кого спочатку кишкова мікробіота була не дуже різноманітною. Таким чином, реакція на трансплантацію, мабуть, залежить від початкової мікрофлори кишківника пацієнта. Однак переваги не витримали випробування часом ... як і трансформація кишкової мікробіоти, яка швидко повернулася до свого первісного складу.

Складні відносини

В цілому, ці результати підкреслюють складність зв'язку між мікробіотою кишківника і метаболічними функціями. На думку вчених¹³, метаболічні та мікробні реакції на ТФМ можуть бути засновані на взаємодії між мікробіотою донора і реципієнта. В даний час проводиться декілька випробувань для оцінки здатності цього методу зменшувати порушення обміну речовин, а також деякі параметри, пов'язані з ожирінням. Ці довгоочікувані результати повинні відкрити шлях до нових стратегічних підходів у лікуванні метаболічного синдрому.

Наявність дисбактеріозу кишківника, що характеризується зниженням рівня корисних бактерій (продукують коротколанцюгові жирні кислоти) із підвищенням рівня шкідливих бактерій (пов'язані з когнітивними розладами, особливо у пацієнтів з печінковою енцефалопатією). Ці спостереження спонукали дослідників розглянути трансплантацію фекальної мікробіоти (ТФМ) в якості терапевтичної альтернативи антибіотикам¹⁶.

Унікальний донор

Первинне дослідження, присвячене цьому свідченню, було проведено на невеликій групі всього з двадцяти осіб з цирозом печінки, яким призначалося або стандартне лікування, або ТФМ у поєднанні з попередньою обробкою антибіотиками спрямованою на підготовку травного шляху реципієнта. Фекальна мікробіота була отримана від одного донора, відібраного за допомогою програмного забезпечення штучного інтелекту на основі великої кількості в його / її мікробної флори бактерій, яких точно не вистачає цим пацієнтам.

Багатообіцяючий підхід

Ні у одного з реципієнтів трансплантата не було додаткового епізоду енцефалопатії, у той час як у 5 з 10 контрольних пацієнтів стався рецидив. Невелике збільшення кількості лактобактерій та біфідобактерій також спостерігалося в першому, в той час як у другому змін не спостерігалося. Нарешті, тільки ТФМ призвела до поліпшення когнітивних функцій, що спонукало дослідників продовжити подальші дослідження.

Пересадка фекальної мікробіоти: панацея від всіх хвороб?

Божевілля, пов'язане з трансплантацією фекальної мікробіоти (ТФМ), реальне, і його потрібно трохи заспокоїти: деякі пацієнти мають нереалістичні очікування щодо переваг ТФМ в їх конкретному випадку. Щотижня я отримую десятки листів. Однак ТФМ - це не панацея від всіх хвороб! На даний момент вона показана для лікування одного захворювання: рецидивуючої інфекції C. difficile. За всіх інших показань це лише потенційний терапевтичний шлях, який не може замінити чинні методи лікування. Але, швидше за все, майбутнє стоїть за методами лікування, що поєднують пересадку фекалій і більш стандартні методи лікування, спрямовані, наприклад, на імунну систему.

Чому C. difficile так добре реагує на пересадку фекальної мікробіоти?

Ця інфекція майже винятково пов'язана з порушенням кишкової мікробіоти. В той час як при інших захворюваннях роль кишкової мікробіоти є лише однією з декількох факторів. Також значення мікробіоти значно варіюється від одного захворювання до іншого. Наприклад, у випадку виразкового коліту у нас є переконливі дані: клінічні випробування показують від 20 до 30% ремісії протягом 8-12 тижнів. Це хороші показники, але дуже далекі від результатів, отриманих при інфекціях C. difficile (близько 90%). Це показує, що інші фактори (імунні, генетичні т.і.) також відіграють певну роль.

Чи існують перешкоди для розвитку клінічних досліджень, орієнтованих на ТФМ?

Дослідження в області ТФМ все ще знаходяться на дуже ранній стадії адже вони почалися менш як 10 років тому. Саме тому ми повинні витратити час, необхідний для її належної оцінки. У Франції робота з фекаліями підпорядкована строгим правилам, а відбір донорів суворо регламентований. В результаті, клінічні випробування є дорогими і вимагають складної логістики. Крім того, оскільки лікарні не виділяють бюджет на ТФМ, мобілізація медичних працівників варіюється від однієї установи до іншої, що позбавляє дослідників можливості покладатися на конкретну структуру. Державним органам влади час краще розібратися в цій проблемі й інвестувати кошти, щоб забезпечити лікарні засобами для розвитку цього напрямку досліджень. В Assistance Publique-Hopitaux de Paris (система державних лікарень Парижа) ми сподіваємося якомога швидше побачити структурований підхід до ТФМ в системі охорони здоров'я.

Сьогодні екзема зустрічається втричі частіше, ніж 30 років тому і вражає до 20% дітей. Екзантема є найбільш поширеним дитячим шкірним захворюванням в індустріально розвинених країнах. Однак у більшості випадків екзема зникає в підлітковому віці, але тільки у 10-15% пацієнтів вона триватиме протягом всього життя.

Надмірна імунна відповідь

Екзема виникає через генетичну схильність, яка впливає на захисний шар шкіри. Це ослаблює бар'єрну функцію шкіри і дозволяє алергенам проникати всередину, спричиняючи надмірну імунну реакцію. Також у пацієнтів з екземою спостерігаються зміни у складі та різноманітності кишкової і шкірної мікробіоти.

Екзема зазвичай починається в дитинстві, найчастіше між першим і третім місяцем життя. Симптоми включають грубу, суху шкіру та появу червоних плям, які надзвичайно сверблять під час запалення.

Обмежте подразнення шкіри

У першу чергу, лікування екземи спрямоване на те, аби зменшити подразнення шкіри. Ці заходи мають включати носіння одягу зробленого з бавовни, використання безмильних гелів для очищення шкіри, дбайливе миття тощо. Крім того, важливо використовувати зволожуючі креми і місцеві стероїди для зменшення шкірних подразнень. У більш важких випадках лікар може призначити короткочасні антигістамінні препарати для полегшення симптомів.

Пробіотики полегшують симптоми

Є ще один підхід, який полягає в корекції дисбалансу бактеріальної флори, відомого як дисбактеріоз, шляхом змін в мікробіоті кишківника та шкіри. Кілька досліджень показали, що пробіотики можуть полегшити симптоми екземи, особливо ті, які містять певні види лактобацил. Також, пробіотики можуть зменшити запалення кишківника у дітей, які страждають на цю хворобу. Як профілактичний захід, пробіотики можуть бути призначені вагітним жінкам, що може знизити ризик виникнення симптомів у майбутніх дітей.

Мікробіота кишківника (або кишкова флора) - це самостійний орган, який складається з мільярдів мікроорганізмів (бактерій, грибів, вірусів...). Ці мікроорганізми постійно взаємодіють один з одним, а також з організмом, який вони колонізують (господарем). У товстій кишці мікроорганізми конкурують за доступний простір і їжу. Але вони також тісно співпрацюють, перетравлюючи великі молекули. В якості лікування інфекції Clostridium difficile ТФМ заснована на чотирьох механізмах дії³:

Чи є фекальна мікробіота ліками?

Відповідь залежить від країни. У Франції і в США фекальна мікробіота розглядається як лікарський засіб. Це не стосується Великобританії, Данії та Нідерландів. У Франції Національне агентство з безпеки ліків і товарів для здоров'я (ANSM) опублікувало в березні 2014 року і оновило в 2016 році документ, що регулює ТФМ. Там детально описана сама процедура ТФМ та процес відбору донорів.

Про процедуру

У Франції ТФМ має проводитись під наглядом внутрішньолікарняної аптеки³. Зібрані випорожнення розбавляють, перемішують, фільтрують, а потім набирають в шприци перед введенням. Зразки також можуть бути заморожені, що дає можливість створювати банки калу, які доступні в будь-який момент⁵. ANSM додає, що "заморожування може також обмежити ризик передачі інфекційних агентів і обійти етап попереднього скринінгу (потім скринінг може бути проведений на самому трансплантаті)".

До 1990-х років C. difficile була відносно рідкісною інфекцією, яка не вважалася небезпечною для здоров'я: позбутися її можна було застосуванням антибіотиків. Але за 20-річний період частота цього захворювання більш ніж подвоїлася, в той час як ефективність антибіотикотерапії знизилася до 20-30% ^8,9. Бактерія стає все більш антибіотикорезистентною. Тільки на початку 2000-х років під час секвенування геному C. difficile був ідентифікований особливо вірулентний штам. Він був стійкий до антибіотиків і здатний виробляти в 10 разів більше токсинів, ніж зазвичай виділяє ця бактерія.

Остерігайтеся рецидиву при повторних курсах прийому антибіотиків!

Інфекція зазвичай виникає після порушення балансу мікробіоти кишківника повторними курсами антибіотиків. C. difficile розмножується і змінюється з утворенням токсинів в товстій кишці. Ці токсини викликають запалення і діарею. Парадоксально, але ця інфекція лікується антибіотиками, які при кожному додатковому курсі лікування ³ поступово посилюють порушення мікрофлори кишечника та у 35% випадків призводять до рецидиву ².

У рецидивуючих випадках слід віддати перевагу ТФМ

У 1958 році хірург Бен Ейсман опублікував 4 випадки псевдомембранозного коліту, які були вилікувані за допомогою ТФМ і викликали інтерес до цього методу. У кількох статтях описувалася його ефективність для лікування рецидивуючої форми цього захворювання. Але справжній поворотний момент настав у 2013 році з публікацією першого клінічного випробування на людях. Це дослідження було розроблено з використанням надійної методології і продемонструвало терапевтичну перевагу ТФМ над антибіотикотерапією для лікування рецидивуючих і резистентних форм інфекцій C. difficile.