Кесарів розтин, штучне вигодовування та антибіотики регулярно пов'язують із підвищеним ризиком ожиріння, алергії чи навіть цукрового діабету 2 типу. Що в них спільного? Усі вони, схоже, порушують процес бактеріальної колонізації шлунково-кишкового тракту, який розпочинається ще під час народження. Однак досі невідомо, який саме внесок робить кожен із цих факторів окремо та який їхній комбінований вплив на структуру і склад кишкової мікробіоти. Щоби знайти відповідь, дослідники проаналізували бактеріальну флору 120 шеститижневих малюків, розділивши їх на групи за способом народження, типом вигодовування (виключно грудне чи змішане) та контактом з антибіотиками від народження.

Низький вміст біфідобактерій

Порівняно з дітьми, народженими природним шляхом, у кишковій мікробіоті новонароджених після кесаревого розтину виявили значно менше бактерій роду Bifidobacterium (які сприяють здоров'ю кишківника та імунної системи) і підвищений вміст двох видів потенційно шкідливих бактерій.

При цьому кишкова мікробіота дітей на грудному вигодовуванні була приблизно такою ж, як і у малюків, які отримували змішане харчування (грудне молоко та сумiш). Але коли дослідники поєднали ці дві змінні, виявилося, що тип вигодовування впливав лише на дітей, народжених через кесарів розтин. Чи можливо, що материнське молоко якраз і "коригує" мікробіоту таких малюків?

Перевіривши цю гіпотезу, дослідники виявили: мікробіота дітей, народжених через кесарів розтин і при цьому вигодовуваних виключно грудним молоком, дуже близька до мікробіоти дітей, народжених природним шляхом. А контакт з антибіотиками жодного впливу на кишкову флору не мав — на думку авторів дослідження, ймовірно, тому, що лікування проводилося короткими курсами і в низьких дозах.

Кесарів розтин + материнське молоко = здорова мікробіота

Це дослідження проливає нове світло на дискусійне питання: виявляється, саме спосіб народження впливає на структуру і склад кишкової мікробіоти новонароджених. Воно також показує, що у випадку кесаревого розтину флору можна частково відновити завдяки виключно грудному вигодовуванню — це ще один доказ користі цієї практики, яку настійно рекомендує Всесвітня організація охорони здоров'я.

Перші чотири роки життя — ключовий період для розвитку кишкової мікробіоти. Це підтверджує наймасштабніше дослідження такого типу, яке коли-небудь проводилося серед дітей: у ньому взяли участь 903 дитини з США та Європи. Дослідження показало, що наш "другий мозок" формується через три чітко відмінні фази. У віці від 3 до 14 місяців бактерії колонізують шлунково-кишковий тракт, закріплюються там і розмножуються — це "фаза розвитку". Протягом наступних 15 місяців флора переживає "перехідну фазу": деякі бактерії, що були присутні до цього, поступаються місцем іншим видам. Нарешті, починаючи з 31-го місяця, флора дитини "стабілізується" і досягає свого остаточного стану.

Грудне вигодовування — ключовий фактор…

За словами авторів дослідження, грудне вигодовування — виключне чи часткове — є "головним фактором, що впливає на склад мікробіоти на фазі розвитку". Воно пов'язане з наявністю корисних кишкових бактерій (навіть якщо дитина також отримує адаптовану молочну сумiш чи прикорм), але водночас — з меншою різноманітністю мікробіоти. А ми знаємо, що різноманітність мікробіоти є ознакою її "зрілості". Тож у віці 14 місяців флора дітей на грудному вигодовуванні теоретично менш "зріла", ніж у інших дітей. Але щойно грудне молоко зникає з раціону, мікробіота дитини стає багатшою і різноманітнішою.

Дослідники зазначають: "ці результати, схоже, підтверджують думку, що дозрівання кишкової флори зумовлене саме завершенням грудного вигодовування, а не розширенням раціону як таким". Чим раніше припиняється грудне вигодовування, тим швидше "дозріває" мікробіота — однак наразі невідомо, чи цей вплив на здоров'я дитини позитивний, чи негативний.

Важливо розуміти: це наукова спостережна знахідка про швидкість дозрівання мікробіоти, а не рекомендація щодо оптимальної тривалості грудного вигодовування. Рішення про грудне вигодовування й терміни введення прикорму варто ухвалювати разом із педіатром, орієнтуючись на чинні клінічні рекомендації, а не на швидкість "дозрівання" мікробіоти.

…а також довкілля

Інший результат дослідження: природні пологи сприяють розвитку кишкової флори новонароджених. Так само наявність братів/сестер і/або домашніх тварин впливає на склад мікробіоти і, схоже, прискорює її дозрівання. Усі ці результати стануть у пригоді майбутнім дослідженням: вони дозволять науковцям точніше аналізувати зв'язок між мікробіотою та розвитком певних захворювань, а також відкривають можливості для оцінки нових терапевтичних стратегій.

Це один із "побічних ефектів" кесаревого розтину: оскільки дитина не проходить через родові шляхи, вона не встигає (буквально) "скуштувати" вагінальні та кишкові бактерії матері. Хоч ця "трапеза" і звучить апетитно, вона критично важлива для розвитку дитини та формування її мікробіоти. Деякі дослідники навіть припускають, що вищу частоту аутоімунних захворювань, астми та ожиріння серед дітей, народжених через кесарів розтин, частково можна пояснити саме тим, що, позбавлені цього "королівського частування", новонароджені можуть не отримати всіх корисних бактерій, необхідних для розвитку імунної та нервової систем. Це серйозне питання, зважаючи на те, що кожна четверта дитина у світі народжується через кесарів розтин.

Рішення — тато

Тож науковці шукали способи вирішити цю проблему, зокрема пробували переносити вагінальну флору від матері до дитини: протягом двох хвилин після народження ротик, обличчя й тіло дитини обробляли марлевим тампоном, попередньо поміщеним у піхву матері. Однак результати цього методу не виправдали очікувань.

На щастя, дослідження, опубліковане в середині 2024 року, пропонує набагато простіше рішення: батьки. Виявляється, поки мати в перші дні життя дитини є основним джерелом кишкової флори, батько (і всі близькі родичі) теж відіграє свою роль — і ця роль зростає з кожним місяцем.

До першого дня народження дитини внесок батька стає рівнозначним внеску матері. Це має важливу практичну перевагу: якщо материнська "передача бактерій" залежить від способу народження, то батько є стабільним джерелом незалежно від цього. Ще одна перевага — батьківські й материнські бактерії різняться між собою, а ці два взаємодоповнювальні джерела разом формують міцну мікробіоту новонародженого.

Трансплантація фекальної мікробіоти та пробіотики

Дослідницька команда пішла ще далі, запропонувавши додаткові способи "підсилити" кишкову флору новонароджених. Часи марлевих тампонів із вагінальною мікробіотою матері минають: трансплантація материнської фекальної флори виявляється значно ефективнішою для того, щоб дитина, народжена через кесарів розтин, швидко сформувала здорову кишкову флору, здатну протистояти патогенам.

Важливо: трансплантація фекальної мікробіоти — це медична процедура, яка наразі залишається предметом наукових досліджень і не є загальнодоступним або самостійно застосовним методом. Будь-які рішення щодо способу пологів, догляду за новонародженим чи використання пробіотиків варто ухвалювати разом із лікарем.

Хвилюєтесь, що ваша дитина підхопить вірус у яслах? Ви не зовсім помиляєтесь — але реальність виявляється набагато оптимістичнішою. Дійсно, дитячиц садок — справжній хаб для обміну мікробами між малюками. Але, на відміну від поганих новин, це насправді благо для їхнього здоров'я.

Це нещодавно підтвердило масштабне італійське наукове дослідження¹ microTOUCH-baby. Протягом року дослідники спостерігали за 43 малюками у трьох державних яслах Тренто, а також за їхніми батьками, братами й сестрами, домашніми тваринами та персоналом ясел — загалом 134 учасники. Вони регулярно аналізували склад кишкової мікробіоти кожного учасника.

Малюки діляться багато чим

І в результаті? Малюки приходять у ясла з кишковою мікробіотою, частково успадкованою від матері й батька, а також збагаченою завдяки старшим братам і сестрам, якщо вони є. Дуже швидко малюки починають обмінюватися кишковими бактеріями між собою.

Через рік мікроорганізми, отримані від однолітків у яслах, становлять більшу частку кишкової флори дитини, ніж ті, що передали власні батьки. З місяцями мережа передачі стає дедалі складнішою: певні бактеріальні штами передаються від батьків до малюка, потім — до товариша дитини по іграх, потім — до батьків цього товариша... наче невидима гра у передавання посилки по колу.

Фактори впливу

У малюків, які мають старших братів чи сестер удома, мікробіота різноманітніша, і вони менш схильні набувати нових штамів після приходу в ясла — простір уже "зайнятий".

У малюків, які отримують антибіотики, флора тимчасово "обвалюється", а потім швидко відновлюється завдяки бактеріям однолітків — наче мікробіота, виснажена лікуванням, намагається якнайшвидше відбудувати себе, і набагато швидше, ніж це спостерігається у дорослих.

Інші висновки порадують матусь: вплив на кишкову мікробіоту дитини способу народження (природні роди чи кесарів розтин) або можливого застосування антибіотиків незадовго до народження, схоже, зникає вже до 10 місяців — медіанного віку вступу до ясел в цьому дослідженні.

У давнину гаруспіки читали майбутнє по внутрішніх органах принесених у жертву тварин. У недалекому майбутньому ми, можливо, зможемо передбачати тривалість власного життя, "читаючи" власний кишківник. Принаймні на це натякає нещодавнє дослідження кишкових мікроорганізмів понад 9000 людей віком від 18 до 101 року.

Дедалі унікальніша кишкова мікробіота

Перший висновок дослідження: починаючи з сорока років наша кишкова мікробіота стає дедалі унікальнішою для кожної конкретної людини. Ця унікальність іде в парі з мікробними маркерами, які вважаються сприятливими для імунітету, запальних процесів, старіння та довголіття. Більше того, у людей віком від 80 років, які зберігають високу домінантність бактерій роду Bacteroides та/або мають низьку унікальність кишкового мікробіому, очікувана тривалість життя скорочується на чотири роки. Ці результати можна вважати тим переконливішими, що їх спостерігали в трьох демографічно різних групах учасників.

Сполуки, що подовжують життя?

Другий висновок дослідження — це зв'язок між "кишковим підписом" людей, які старіють здорово, і метаболітами в крові, які виробляють бактерії кишкової мікробіоти. Зокрема, виявили продукти розпаду амінокислот триптофану та фенілаланіну. Цікаво, що деякі з цих метаболітів раніше фіксували в крові довгожителів-сторічних, але не у здорових молодих людей. Інші сполуки, наприклад індол, у численних дослідженнях на тваринах уже показали свою роль у подовженні тривалості життя.

Тож старіння, можливо, можна характеризувати як зміну активності кишкової флори, яка вже не виробляє виключно ті самі специфічні молекули, що раніше. Зайвий раз не зайве повторити: турбота про свою кишкову мікробіоту впродовж усього життя сприяє довголіттю та доброму здоров'ю. Тож тепер ви точно знаєте, чому варто це робити.

Від "клубка в животі" до неможливості "перетравити" погані новини — усі ми знаємо, як емоції можуть мати буквально "нутряний" вплив на постійний діалог між кишківником і мозком. Ця вісь "кишківник–мозок", що проходить через травну мікробіоту, відкрила величезні перспективи — як для нових знань, так і для рішень, що покращують фізичне й психічне самопочуття. Численні наукові дослідження розкривають роль кишкової мікробіоти у роботі мозку, а отже — у когнітивному та психічному здоров'ї.

Тривожність, депресію та деякі розлади настрою пов'язують із кишковим дисбіозом. А оскільки харчування відіграє важливу роль у балансі кишкової мікробіоти, його можна використовувати і як спосіб підняти собі настрій — особливо якщо раціон містить психобіотичні сполуки (ті, що впливають на мозок через мікробіоту кишківника), наприклад ферментовані продукти або продукти, природно багаті на пребіотики.

Як психобіотики через раціон впливають на організм

Команда дослідників вивчила, як 4-тижнева психобіотична дієта впливає на кишкову мікробіоту, настрій і рівень стресу у 24 здорових дорослих — порівняно з 21 учасником контрольної групи. Раціон "психобіотичної" групи був насичений продуктами, корисними для кишкової мікробіоти: цільнозерновими продуктами, фруктами й овочами з високим вмістом пребіотиків (цибуля, салат, капуста, яблука, банани тощо) та ферментованими продуктами (квашена капуста, кефір, комбуча), тоді як солодощі, солодкі напої та фастфуд звели до мінімуму. Контрольна група дотримувалася лише класичних рекомендацій щодо збалансованого харчування.

Менше стресу менш ніж за місяць

Через 4 тижні зміна харчових звичок дала позитивний результат в обох групах — рівень суб'єктивно сприйнятого стресу знизився порівняно з початком дослідження. Однак суттєвим (на 32%) це зниження було лише в "психобіотичній" групі — і чим суворіше учасники дотримувалися дієти, тим помітнішим був ефект.

Аналіз зразків калу показав лише незначні відмінності у складі кишкової мікробіоти учасників. Водночас у психобіотичній групі (на відміну від контрольної) зафіксували суттєву зміну певних сполук — так званих ліпідних метаболітів.

За словами дослідників, це можна пояснити зменшенням споживання жирів у психобіотичній дієті, але також це може свідчити про те, що кишкова мікробіота впливає на настрій через регуляцію обміну жирів.

Отже, правильне "годування" нашої кишкової мікробіоти потенційно може допомогти знизити рівень стресу. Однак потрібні триваліші дослідження за участю більшої кількості людей, щоб підтвердити вплив психобіотичної дієти на стрес і прояснити механізми, що лежать в основі цього ефекту, а також роль кишкової мікробіоти в цих перевагах.

Рекомендовано спільнотою

Ринок кефіру стрімко наближається до позначки 2,78 мільярда доларів до 2030 року. Блогери розхвалюють його на всі лади, супермаркети виділяють йому цілі полиці.

Та новий науковий огляд розповідає скромнішу історію: коли дослідники спробували з'ясувати, що кефір насправді робить з мікробіомом, кишківником та обміном речовин, чесна відповідь прозвучала так — ми досі до кінця не знаємо.

Напій із 3000-річною історією та сучасна наука

Задовго до появи лабораторних халатів пастухи на Кавказі вже сквашували молоко в шипучий кислуватий напій за допомогою таємничих "грибків" — скупчень бактерій і дріжджів, що живуть у желеподібній масі. Три тисячоліття по тому науковці нарешті заглянули всередину цих грибків і виявили там справжнє мікромісто:

• молочнокислі бактерії,
• оцтовокислі бактерії,
• і дріжджі, що працюють разом у процесі ферментації.

Серед "мешканців" — знайомі багатьом Lentilactobacillus kefiri та Saccharomyces cerevisiae, мікроорганізми, які вже пов'язують із екосистемою кисломолочних продуктів.

Ідея в тому, що, споживаючи цю живу спільноту мікроорганізмів, ми можемо збагатити власну — у кишківнику, в ротовій порожнині, у всьому організмі — і таким чином вплинути на імунні, метаболічні й запальні процеси.

Ротова порожнина: тут кефір показує найочевидніший результат

З усіх "мікробіомних територій" організму саме в ротовій порожнині ефект кефіру виглядає найпослідовнішим.
У чотирьох дослідженнях¹   серед дорослих, дітей із брекетами та дітей, які відновлювалися після карієсу — у тих, хто пив кефір, виявляли нижчий рівень Streptococcus mutans, головного винуватця карієсу. Це натякає на можливий позитивний вплив на здоров'я ротової порожнини. 

Можна уявити це як м'яку конкуренцію: наповнюючи рот дружніми мікробами з ферментованого продукту, кефір залишає менше простору "порушникам спокою". Але є нюанс: у дослідженнях вимірювали лише показники слини, а не реальну кількість кар'єсу. Чи це справді означає менше походів до стоматолога — питання, яке ще відкрите для досліджень у сфері стоматології та нутриціології.

Кишківник: історія, яка ще пишеться

У кишківнику картина менш чітка.

Деякі дослідження натякають на скромні позитивні зміни: у жінок із поліендокринним метаболічним синдромом яєчників (раніше відомим як синдром полікістозних яєчників) спостерігалися зміни у складі мікробіоти; люди з запальними захворюваннями кишківника повідомляли про покращення самопочуття; у важкохворих пацієнтів з'являлися перші ознаки відновлення.

Але в інших дослідженнях помітних змін не знайшли взагалі. Чому так заплутано? Тому що кожен кефір — інший. Грибки, молоко, час ферментації — кожна змінна впливає на кінцевий напій і, відповідно, на склад мікроорганізмів у ньому та потенційний ефект.

Команда фінських вчених нещодавно опублікувала результати важливого наукового спостереження. Мікроорганізми, що входять до складу кишкової мікробіоти вагітних жінок, виробляють мікроскопічні позаклітинні везикули (мембранні міхурці, що містять бактеріальний матеріал). Ці везикули здатні долати плацентарний бар'єр і потрапляти в амніотичну рідину (навколоплідні води), в якій перебуває плід ^[1]. Передбачається, що вони можуть відігравати важливу роль у становленні та розвитку імунної системи дитини після народження.

Мікробіота плода: новий етап у науковій дискусії?

Це відкриття дозволяє пролити світло на тривалу дискусію в науковій спільноті: чи дійсно плід має власну мікробіоту?

Раніше в низці досліджень повідомлялося про присутність бактеріальної ДНК в амніотичній рідині, меконії та плаценті. Проте походження цієї ДНК залишалося незрозумілим, і багато дослідників скептично ставилися до можливості існування живих бактерій безпосередньо в оточенні плода.

Наразі нові дані свідчать про те, що ця ДНК походить із позаклітинних везикул (EVs), які виробляються кишковою мікробіотою матері. Виявлені близько десяти років тому, позаклітинні везикули є мікроскопічними мембранними міхурцями, що містять різні бактеріальні молекули: білки, ліпіди, ДНК, РНК тощо. Вони здатні проникати в системний кровотік, потрапляти в клітини або тканини та впливати на фізіологічні процеси (модулювати їх). Таким чином, вони є унікальним засобом комунікації між мікробіотою та організмом власника.

Комунікація через везикули

Досі роль позаклітинних везикул під час вагітності залишалася маловивченою, а дані про їхню присутність безпосередньо в оточенні плода були обмеженими. Анне Кайсанлахті та її колеги з Університету Оулу у Фінляндії дослідили зразки калу 25 вагітних жінок.

Усі жінки згодом народили шляхом кесаревого розтину, що дозволило вченим зібрати амніотичну рідину (навколоплідні води) в умовах максимальної стерильності. Після цього науковці провели пошук позаклітинних везикул у всіх отриманих зразках.

Дослідження показало, що везикули дійсно були присутні як у калі, так і в амніотичній рідині. Ба більше, вони мали низку спільних характеристик, що вказує на їхнє спільне походження.

Слід зазначити, що автори дослідження наразі висувають лише наукову гіпотезу. Більшість везикул, виявлених в амніотичній рідині, ймовірно, є природним клітинним дебрисом (залишками клітинних структур) матері або плода.

Ваша шкіра — це не просто бар'єр, а жива екосистема. Мільярди мікроорганізмів, переважно бактерій та грибів, утворюють мікробіом шкіри. Разом вони допомагають регулювати імунний захист, посилюють протидію інфекціям та підтримують баланс шкірного бар'єра. Порушення балансу цієї спільноти може бути пов'язане з розвитком або загостренням запальних станів шкіри, таких як атопічний дерматит, а також із підвищенням вразливості до інших дерматологічних проблем.

УФ-випромінювання: проблема не лише на поверхні шкіри

Ми знаємо, що ультрафіолетове (УФ) випромінювання пошкоджує шкіру: прискорює її старіння, викликає сонячні опіки, а за тривалого хронічного впливу підвищує ризик розвитку раку шкіри. Проте значно менше уваги зазвичай приділяють тому, як саме ультрафіолет впливає на мікробну спільноту, що живе на її поверхні. Науковці з Дослідницького інституту екологічної медицини імені Лейбніца (Дюссельдорф, Німеччина) вирішили безпосередньо знайти відповідь на це питання.

Порушення мікробіому починаються вже через 30 хвилин

У межах контрольованого клінічного дослідження 30 здорових чоловіків-добровольців піддали впливу ультрафіолетового випромінювання спектрів UVA та UVB, що імітувало сонячне світло. Опромінення проводили у трьох різних дозах — 0,5, 0,7 та 1,0 мінімальної еритемної дози (МЕД) — на визначених ділянках нижньої частини спини.

Мазки зі шкіри збирали через:

• 30 хвилин,

• 24 години,

• та 4 дні після опромінення, а потім порівнювали їх із контрольними ділянками, які не піддавалися впливу УФ-променів.

Результати були очевидними: помітні зміни в мікробіомі шкіри виявлялися вже через 30 хвилин навіть за найнижчої суберитемної дози — рівня ультрафіолету, який не викликає видимого почервоніння чи сонячного опіку. Масштаб мікробного порушення залежав від дози: що вищою була доза УФ-випромінювання, то помітнішими ставали зрушення. Часткове відновлення спостерігалося через 24 години, проте певні зміни зберігалися і на 4-й день після опромінення. Це свідчить про те, що постраждала шкіра може тривалий час зберігати відкладений «слід» мікробних змін.

Що це означає для здоров'я вашої шкіри

Ці результати є дуже важливими, адже суберитемні дози ультрафіолету — це не якась рідкість, а наше звичайне, повсякденне перебування на сонці. Коротка прогулянка, час біля вікна або перебування на вулиці у похмурий день — усе це може забезпечити такий рівень випромінювання. Дослідження порушує важливе питання щодо фотозахисту: якщо сонцезахисний крем захищає шкіру від клітинних пошкоджень, спричинених ультрафіолетом, то чи здатний він також зберегти цілісність мікробіому шкіри та її імунний захист?

Чи можуть продукти зі зниженою калорійністю, що містять підсолоджувачі, допомогти нам схуднути? Думки та наукові дані розходяться, і чіткої відповіді на це питання немає: одні кажуть, що вони шкідливі для здоров’я та мікробіоти, інші — що нешкідливі, а дехто — що навіть корисні.

Оскільки у світі понад мільярд людей мають ожиріння, а 43% дорослих — надмірну вагу¹, відповідь на це питання має надважливе значення.

Підсолоджувачі: користь чи прихований ризик?

У новому дослідженні ² європейські вчені спробували внести більше ясності у це питання. Вони вивчали вплив продуктів із підсолоджувачами на збереження досягнутої маси тіла, загальні показники здоров’я (холестерин, рівень цукру в крові, артеріальний тиск тощо) та стан мікробіоти. Для участі в дослідженні залучили 277 людей з ожирінням або надмірною вагою, які нещодавно втратили в середньому 10 кг після двох місяців низькокалорійної дієти.

Протягом 10 місяців вони дотримувалися збалансованого, здорового раціону з відносно низьким вмістом солодких продуктів — відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я, на доданий цукор припадало менше 10% від загальної калорійності раціону ³. При цьому обмежень щодо кількості їжі не було. Учасників розділили на дві групи:

• Група «підсолоджувачів», у якій всі солодкі продукти та напої містили замінники цукру.
• Група «цукру», у якій ці ж продукти містили справжній цукор.

Якими виявилися результати?

Вплив на активність мікробіоти

Цікаво, що мікробіота групи підсолоджувачів була значно збагачена бактеріями, які виробляють корисні коротколанцюгові жирні кислоти (SCFAs). Зокрема, дослідники відзначили активацію певних метаболічних шляхів, пов’язаних із кращим розщепленням жирів та посиленням відчуття насичення. Всі ці ефекти потенційно сприяли кращому контролю ваги.

Разом із тим, у групі підсолоджувачів спостерігалися деякі шлунково-кишкові симптоми (зокрема здуття, газоутворення, рідкі випорожнення). На думку авторів, це дослідження свідчить, що тривале використання підсолоджувачів як частини здорового раціону з низьким вмістом цукру допомагає підтримувати знижену вагу, не чинячи при цьому вираженого негативного впливу на загальне здоров’я чи мікробіоту кишечника.